Довіра відкриває нас на Бога. Вона як стрижневий мʼяз віри. Це лише на перший погляд може виглядати дуже просто. Але щоби серце справді довірилося у Божі руки має щось відбутися. Можливо це стається тоді коли відчуємо вже що не існує на цьому світі жодної іншої точки опори. Але страхи часто бажають перешкодити цього. У мене відчуття що стах ніби заливає крижану холоднечу недовіри.
Бог піклується про тебе. Він не підведе тебе. Йому можеш цілком довіритись, бо все що стається з тобою, якщо ти лише довіришся йому, стане потрібним і корисним для тебе.
Пригадай скільки усього траплялося у минулому і він не полишав тебе, завжди проводив через бурхливі хвилі життя.
У найбільш глибокому сенсі наш Бог – це Бог конкретних ситуацій. Наше життя сплетене з цих ситуацій. І щоби Він входив у наше життя треба зважитися впустити його у ці ситуації. Запросити його у них і зробити їх територією Його дії.
Псалом 54: 23
«Поклади на Господа турботу твою і він тебе підтримає»
